23 березня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1983-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах” (“Закон”). Поміж інших нововведень, Закон змінює правовий режим використання клієнтом коштів на банківських рахунках, вперше на законодавчому рівні встановлює можливість створення застави прав на грошові кошти на банківських рахунках та закладає основи для використання в Україні рахунків умовного зберігання (ескроу).
Слід зауважити, що на протязі багатьох років на українському ринку кредиторами вже приймається в забезпечення застава прав щодо коштів на рахунках, а також проводяться деякими банками розрахунки за принципами, що відтворюють класичні механізми ескроу. При цьому, сама можливість застави прав на кошти на банківських рахунках багатьма експертами ставилась під сумнів з огляду на доктринальні проблеми «відчужуваності» таких прав, відсутність чітких механізмів звернення стягнення на такий предмет застави, що на практиці зводилось до сурогатних рішень з поміж не забороненого при задоволенні вимог заставодержателя.
Що стосується ескроу, то такі розрахунки проводились за допомогою звичайних поточних рахунків, що ґрунтувались на суто договірному механізмі їх здійснення з досить нечіткими перспективами примусового виконання як зобов’язань банку (як ескроу-агента) так і зобов’язань власника ескроу рахунку або ж захисту прав бенефіціарів коштів в суді.
З прийняттям Закону зроблено перший впевнений крок у справі посилення реального захисту прав кредиторів при використанні застави майна, зокрема майнових прав на кошти на банківських рахунках.
1. Застава майнових прав щодо грошових коштів на рахунках
Як зазначено вище, Закон, вводить додаткові підстави для обмеження права розпорядження коштами на рахунках їх власниками та визначає способи звернення стягнення на предмет застави.
Суттєвими змінами, що запроваджуються Законом є наступні:
- Вперше Законом передбачено, що право клієнта на використання грошових коштів на його банківському рахунку може бути обмежено не тільки законом або договором (банківського рахунку) між банком та клієнтом але і умовами відповідного договору застави. До цього часу учасники таких правовідносин на практиці виходили з загального розуміння, що право власника на розпорядження коштами може бути переважно обмежене тільки з підстав передбачених законодавством, а не договором. Окрім обмежень, що ґрунтуються на законі, право користування клієнта грошовими коштами могло обмежуватись договором банківського рахунку, найчастіше, для спрощення здійснення договірного списання за зобов’язаннями власника рахунку перед самим банком за його кредитними операціями.
- За умови повідомлення банку про обтяження (заставу) прав на грошові кошти на рахунку заставодержатель при настанні відповідних підстав може звернути стягнення на предмет застави шляхом договірного списання коштів з рахунку за платіжною вимогою заставодержателя. Законом також передбачено, що реалізація заставлених майнових прав може відбуватись шляхом продажу заставодержателем заставленого права вимоги навіть “третій особі”.
- Законом встановлено положення для збереження предмета застави, а саме через заборону клієнту надавати банку, а банку виконувати будь-які розпорядження клієнта, якщо в результаті здійснення такої операції розмір грошових коштів на “заставленому” рахунку буде меншим за розмір, що визначений договором застави. На основі цієї норми Закону сторони договору застави зможуть запровадити в договорі прийнятні механізми для створення резервів для обслуговування боргу. Закон також містить норму про збереження застави, яка забороняє клієнту (заставодавцю) вносити зміни, розривати або вчиняти будь-які інші дії, що призводять до припинення договору банківського рахунка без попередньої згоди заставодержателя.
- Сторони договору застави можуть погодити право заставодержателя на отримання від банку інформації щодо “заставленого” рахунку в такому самому об’ємі як і заставодавець.
2. Рахунки умовного зберігання (ескроу)
Рахунки умовного зберігання (ескроу) є новим видом рахунків, які зможуть відкривати українські банки для цілей проведення розрахунків в контексті складних транзакцій з придбання великих підприємств або використовуватись у проектному фінансуванні. Рахунки називаються рахунками “умовного зберігання” тому, що грошові кошти з них можуть бути перераховані тільки при задоволенні відповідними особами умов, що визначені договором ескроу.
Сторонами договору ескроу, як правило, є банк в ролі ескроу-агента, в якому відкрито ескроу рахунок або рахунки та інші особи, що проводять між собою розрахунки за будь-які матеріальні цінності, кредитори, боржники та інші особи, в залежності від умов транзакції, яка передбачає рух коштів за спеціальними правилами та за посередництва ескроу-агента.
Ми очікуємо, що Національний банк України дозволить відкриття ескроу рахунків як резидентам України так і нерезидентам.
Головними рисами ескроу рахунків є наступні:
- Законом визначено, що банк зараховує на ескроу рахунок кошти відповідно до умов договору та перераховує їх бенефіціару або повертає володільцеві рахунка за умов надання банку (ескроу агенту) документів або іншої інформації, що підтверджують виконання умов, передбачених договором ескроу.
- Якщо інше не передбачено ескроу договором, жодна особа не має права розпоряджатися коштами на рахунку ескроу до настання умов або обставин, за яких кошти згідно договору ескроу перераховуються банком бенефіціару або повертаються володільцеві рахунка ескроу (особам, які їх перерахували на ескроу рахунок згідно умов договору).
- Важливим положенням Закону є те, що кошти на ескроу рахунку не включаються до складу ліквідаційної маси володільця рахунка або ескроу-агента в тому числі у разі їх ліквідації.
- Зміна або розірвання договору ескроу можливі тільки за умови отримання згоди бенефіціара в тому числі якщо він і не є його стороною.
- Права на кошти на рахунку ескроу можуть бути предметом застави за загальними правилами.
Закон набув чинності 4 червня 2017 року. Будь-які нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності Законом, діють в частині, що йому не суперечать.